Двері кабінету тихо, без гуркоту зачинилися, але для Емми цей звук пролунав як вирок. Власниця підійшла до столу, уважно подивилась на неї та спокійно, несподівано сказала:

— Мені повідомили, що ви не тільки працюєте в стайні. Ви вмієте вести домашнє господарство, охайна, чесна та тиха. Мені тут потрібна така жінка, як ви. Я хочу, щоб ви приготувалися та з завтрашнього дня замінили мою економку.

Емма не одразу зрозуміла значення слів. Страх повільно відступив, змінюючись полегшенням. Вперше за багато років їй запропонували не каторгу, а довіру.

Вона погодилася — і з того дня її життя почало змінюватися. Робота в будинку стала радістю: порядок, світлі кімнати, повага з боку слуг.

Доньку, яку вважали «найпотворнішою», батьки відправили прибирати стайню заможного власника… але через рік, коли вони вирішили відвідати її, вони заціпеніли від жаху, дізнавшись, що насправді сталося за дверима особняка.

Минув рік. Коли батьки Емми прибули до маєтку, вони побачили дивне видовище: слуги йшли не до стайні, щоб покликати дівчину, а до будинку, шанобливо кажучи:

— Синьйора Еммо, вас просять.

Батьки онімілі, коли перед ними з’явилася їхня донька — доглянута, красива, в елегантній сукні, впевнено стоячи господинею дому.

Тоді все стало зрозуміло: молодий мільйонер полюбив Емму не за її зовнішність, а за її доброту, скромність і чесність. Він побачив красу, яка роками була прихована пилом, втомою та болем.

І незабаром Емма вже не була служницею, а дружиною власника — і справжньою господинею своєї долі.